Поради психолога

На порозі школи

( виступ для батьків майбутніх першокласників)

Темрякович Н.Б., практичний психолог

ОЗНВК «Чаплинська школа-гімназія»

Ваші діти скоро підуть до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, з новими шкільними предметами, з новим укладом життя.

Готовність дитини до школи умовно поділяють на загальну, інтелектуальну і психолого-педагогічну.

Одне з першочергових завдань сім’ї у забезпеченні загальної готовностідитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням); розвитком допитливості, ініціативи самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін.).

Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильне мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки. Якщо в мовленні дітей виникають проблеми батьки терміново мають пройти консультацію логопеда.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: “більше”, “менше”, “однаково”, “стільки ж”, “короткий і довгий”, “старший і молодший”; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).

Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий настрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної готовності до навчання. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.

Психологічна підготовка дитини до школи – це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому садку. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 12 років важкої праці. Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять упродовж усього підготовчого етапу.

Батькам треба пам’ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина дізнаватиметься щось нове. Ні в якому разі не слід залякувати труднощами, що можуть виникнути в процесі навчання.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам’ятайте, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть в сім’ї одинаками.

Якщо:

  • у Вашої дитини переважає ” хочу” над ” можна”
  • Ваша дитина не випускає з рук іграшки, багато кричить;
  • Ваша дитина небажає спілкуватися з незнайомими, або відразу входить в близькі «панібрацькі» відносини;
  • Ваша дитина не знаходить спільну мову з однолітками;
  • Ваша дитина швидко відволікається, не розуміє, з чого почати і що робити далі;
  • у Вашої дитини низький рівень знань про навколишній світ, вона не вміє зробити узагальнення, класифікувати, виділяти схожість і відмінність;
  • Ваша дитина не любить малювати, не уміє працювати з дрібними деталями;
  • Ваша дитина дуже повільно рухається, говорить, їсть;
  • у Вашої дитини проблеми з запам’ятовуванням або проблеми з мовленням

– це портрет першокласника, не готового до шкільного навчання.

Основні причини труднощів під час адаптації:

  1. Психофізіологічні особливості:
    • слабкий тип нервової системи;
    • підвищена сензитивність;
    • надмірне збудження.
  2. Особливості розвитку:
    • несформованість емоційно-вольової сфери;
    • слабка саморегуляція поведінки.
  3. Хибні методи виховання в сім’ї:
    • виховання за типом “ кумир у сім’ї”;
    • не сприйняття дитини;
    • батьківська вседозволеність.

Дослідження цих причин допомагає розробити програму допомоги дитині в адаптації.

 

Рекомендації батькам майбутніх першокласників:

  1. Пам’ятайте, що ви вибираєте школу не для себе, а для вашої дитини, тому спробуйте врахувати усі чинники, щоб не ускладнити його навчання.
  2. Познайомте дитину з його учителем ще до офіційного початку зайняття.
  3. Відвідайте кілька разів його майбутню класну кімнату, дайте йому посидіти за партою і все як слід розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомою, прогуляйтеся разом по школі і шкільному двору.
  4. Не залякуйте дитину школою! Щоб дитина хотіла йти в школу, в його голові повинен скластися позитивний, теплий образ.
  5. Розкажіть йому про ваше шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї й правила.
  6. Пограйте в школу(ви – учитель, дитина і м’які іграшки учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.
  7. Хваліть свою дитину. Оцінюйте не дитину, а її дії. Якщо завдання виконане погано, скажіть: “На жаль, ти сьогодні не занадто старався. Бачиш, як неакуратно вийшло”.
  8. Організовуйте дитині свій особистий робочий куточок.
  9. Подаруйте йому дві речі: будильник і календар, щоб він навчився правильно планувати свій час.
  10. Створіть умови для дотримання режиму дня.
  11. Давайте більше самостійності (для профілактики невпевненості).
  12. Просіть дитину переказати вам фільм, книгу, що цікавого було за день (для розвитку пам’яті, мови).
  13. Нехай більше ліпить, грає в конструктор, мозаїку, складає пазли (для розвитку дрібної моторики).
  14. Приділяйте час на розвиток пам’яті, уваги (Це основні процеси, на яких будується навчання).
  15. Якщо дитина допустила помилку, попросіть її знайти самому (це перша форма самоконтролю).

 

 

Пам’ятайте, що відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках. Тобто дуже важливо, якими саме ви є батьками!

Подобається